Повнометражну дебютну стрічку Максима Наконечного "Бачення метелика" ("Спас") відібрано до конкурсу 75-го Каннського кінофестивалю

Світова прем’єра створеного за підтримки Держкіно фільму Максима Наконечного "Бачення метелика" (Butterfly Vision), раніше відомого за робочою назвою "Спас", відбудеться в секції "Особливий погляд" (Un Certain Regard) офіційного відбору ювілейного 75-го Каннського кінофестивалю.

Фокус цієї категорії – фільми, які, на думку програмного відділу фестивалю, будуть мати сильний вплив на розвиток кіномистецтва, а також виділяються оригінальною ідеєю та естетикою.

Повнометражний дебют Максима Наконечного – це жорстка та сюрреалістична історія про жінку-воїна, яка не бажає бути жертвою. Після звільнення з ворожого полону аеророзвідниця Ліля намагається повернутися до свого мирного життя в Україні. Біль і травма через пережите повсякчас виринають на поверхню, ніби уві сні, та щось всередині неї не дозволяє забути, чому вона мусить жити далі.

Режисер та сценарист – Максим Наконечний (продюсер стрічки "Цей дощ ніколи не скінчиться", режисер фільмів "Невидима", "Новий рік у сімейному колі"), співсценаристка – Ірина Цілик (режисерка фільму "Земля блакитна, ніби апельсин").

Продюсерки – Ліза Сміт (режисерка стрічки "Школа № 3"), Дар’я Бассель (продюсерка фільму "Тато – мамин брат" та "Назовні"). Міжнародні ко-продюсери – Аніта Юка, Даґмар Седлачкова, Маріо Адамсон, Серхіо С. Аяла.

Операторка-постановниця – Христина Лізогуб (операторка стрічки "Школа № 3"), монтаж – Івор Івезічь та Аліна Горлова (режисерка "Цей дощ ніколи не скінчиться"). Звукорежисер – Василь Явтушенко, композитор – Джян Бабан.

Головні ролі зіграли актори театру та кіно Ріта Бурковська (кінодебют відбувся у фільмі Мантаса Кведаравічюса "Парфенон") та Любомир Валівоць (актор Київського академічного театру юного глядача на Липках). Серед акторського складу є відома драматургиня та режисерка Наталка Ворожбит та актор і волонтер Мирослав Гай. У фільмі також зіграли непрофесійні актори: реальні лікарі, військові, у тому числі колишні полонені.

Знімаючи цей фільм, я плекав надію, що він здебільшого буде про минуле й про наслідки війни, з якими ми як суспільство мали би впоратися. Але це виявився фільм про наше теперішнє й майбутнє, про передчуття великої війни та місце, яке свідомо займає в ній кожна людина. Участь у фестивалі в Каннах була та є мрією для кожного/–ї з кінематографістів/–ок, але в цей момент я, чесно кажучи, мало відчуваю радості з цього приводу, адже безліч моїх співгромадян і співгромадянок зараз проходять через жахи, зображені в нашій роботі. Але я усвідомлюю, що Каннський міжнародний фестиваль – це найкращий майданчик для того, аби саме українські голоси були почуті, й світ нарешті почав правильно розставляти акценти, бачити зв‘язки російської культури й російської агресії, і розглядати українсько–російські стосунки крізь колоніальну оптику. Ми з командою фільму сповнені рішучості зробити для цього все можливе.

Режисер стрічки Максим Наконечний

Країни виробництва фільму – Україна (TABOR), Чехія (MasterFilm), Хорватія (4Film), Швеція (Sisyfos Film Production). Фільм створено за підтримки Державного агентства України з питань кіно та Міністерства культури та інформаційної політики України, Eurimages, Чеського кінофонду, Хорватського аудіовізуального центру, Шведського кіноінституту, Українського культурного фонду.

75-й Каннський кінофестиваль буде проходити з 17 до 28 травня 2022 року.

Фото: Anastasia Vlasova