Реорганізація «Довженко-Центру»: примха Держкіно чи життєва необхідність?

В інформаційному просторі точиться гостра дискусія щодо майбутньої реорганізації Центру Довженка. Зрада чи перемога – суспільство поділилося на два табори. Проте Україна задля виживання сьогодні змінюється так стрімко, що це наче цунамі, накриває усі сфери життя та галузі. Кіно не стало виключенням. Тим більше, факти річ уперта, і вони доводять, що питання оптимізації витрат та виходу на прибутковість кінопідприємств, в першу чергу, Довженко Центру, давно назріло.

Спочатку – трохи контексту для розуміння ситуації. Відомий вислів про рибу, яка псується самі знаєте звідки. Попередній керівник Центру Іван Козленко запам’ятався культурній спільноті як ефективний управлінець, з прозорою репутацією та зрозумілими цифрами у фінансовій звітності. Той випадок, коли говорять людина "на своєму місці". З 2021 року ситуація дещо змінилася, коли до керма стала нова керівниця Олена Гончарук, результатів роботи якої, на жаль, не вдалося побачити й досі. І якщо неефективність роботи у 2020 рр. можна було списувати на "модний" covid та пандемію, то в 2021 році у пані були всі можливості розправити свої управлінські крила та злетіти. Але цього чомусь не відбулося. Центр, який позиціонує себе як провідна культурна інституція, що володіє унікальною колекцією кіноспадщини, має безліч міжнародних контактів, команду досвідчених працівників, не вважає за потрібне принаймні вийти на якийсь мінімум державної фінансової підтримки. Залучаючи щороку кошти від міжнародних г'рантів, можна було б зменшити навантаження на державний бюджет країни. Проте навіть в умовах війни Центр Довженко очікує від держави багатомільйонне фінансування. Окрім того, існує низка доказів посадових зловживань. Мова йде про факти вибіркової переоцінки старих активів Центру Довженка, коли лише по окремих активах пані Гончарук через переоцінку зменшувала збитковість. Мова йде про збільшення балансової вартості будівлі, у якій розміщується ДП "Національний центр Олександра Довженка", що знаходиться в аварійному стані, маючи тріщини в несучих стінах.

Сьогодні, під час війни, питання ефективності стоїть особливо гостро та має бути негайно вирішене. Кадрові зміни в управлінському апараті держкіно, а також реформування та реорганізація галузі в цілому – на часі і мають бути втілені у найближчому майбутньому. З понад 3,5 тисячі державних підприємств Уряд планує залишити всього біля 100. Комерційна ефективність стає першим пріоритетом.

Держкіно має чітке бачення, що саме необхідно зробити в галузі, аби зменшити навантаження на бюджет воюючої країни та якісно зберегти усі надбання української культурної спадщини. Варто зауважити, що кожен крок та кожна зміна відбуватиметься у діалозі з мистецькою спільною, аби відповідні зміни відбулися максимально екологічно.

Що зміниться у роботі кіностудій

Усі об’єкти кінематографічної спадщини та державні підприємства будуть сконцентровані на трьох кіномайданчиках (ДП "Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка" та ПрАТ "Одеська кіностудія", а також ДП "Національна кінематика). ДП "Українська студія хронікально-документальних фільмів" на вулиці Євгена Коновальця та ДП "Національний центр Олександра Довженка" (колишня київська кінокопіювальна фабрика) на вулиці Васильківській у Києві планується перенести на вільні площі перших трьох підприємств.

Про майбутнє українських мультфільмів

В 2019 році наказом Міністерства культури України Державне підприємство "Українська кіностудія анімаційних фільмів" приєднали до ДП "Національний центр Олександра Довженка". Проте центр чомусь і досі не займається виробництвом анімаційних фільмів. При цьому справно отримує прибуток від державних дотацій та оренди нежитлових приміщень. Так само з невідомих причин у структурі підприємства досі не створено підрозділ, який би займався питаннями анімації. Виходить, що майно Укранімафільму на сьогодні не використовується за цільовим призначенням і знаходиться з 2019 року в закритому приміщенні. Утримання території площею 982,2 кв. м. прибудинкової території здійснюється за рахунок державного підприємства "Національна кінематека України". Водночас ДП "Національний центр Олександра Довженка" самоусувається від компенсації витрат та має борг близько 300 тис. грн.

Згідно з планом реорганізації "Українська анімаційна студія" стане правонаступником майнових та немайнових прав та обов'язків ДП "Українська кіностудія анімаційних фільмів". Ці зміни дадуть поштовх до розвитку анімаційної галузі та появі нових українських мультфільмів.

Про Державний фонд фільмів

ДП "Національний центр Олександра Довженка" не є архівною установою у розумінні чинного законодавства України. Центр є госпрозрахунковим підприємством з частковою дотацією з Державного бюджету. Фактично за Господарським кодексом України підприємство має за рахунок доходу, отриманого від здійснення своєї господарської діяльності, покривати всі витрати, пов'язані з основною статутною діяльністю.

Проте останніми роками Центр Довженка підтримує свою статутну діяльність лише за рахунок дотації, одержаної від Держави. Статутом Центру встановлено, що Фільмофонд є державною власністю та передано Центру на зберігання.

Колекція фільмів та інших кіноматеріалів Фільмофонду не входить до складу майна, що відображається у самостійному балансі центру. Отже, Центр є лише охоронцем Фільмофонду, а не самим Фільмофондом та архівною установою, створеною для цього. Створення Державного фонду фільмів України прямо передбачено статтею 17 Закону України "Про кінематографію".

Про нові повноваження НЦКУ

Створення Державного фонду фільмів України – в списку кроків з оптимізації кіногалузі. Аби це стало можливим, необхідно реорганізувати державну установу "Науковий центр кінематографії України". Тому ДП "Національний центр Олександра Довженка" не лишається нічого іншого, окрім як передати повноваження щодо архівування матеріалів фільмів до державної установи "Науковий центр кінематографії України". Відповідно центр буде державною установою, яка здійснює архівну та науково-дослідницьку діяльність для розвитку фільмофонду, відновлення, реставрування та збереження творів національної та світової кінематографії. Також, як наукова установа, центр зможе користуватись податковими пільгами відповідно до законодавства України.

Українська культурна кіноспадщина має і буде жити. Цим, в тому числі, ми бісимо ворога і робимо його слабшим. Але починати потрібно з себе. Зберегти самобутність і культуру – наш святий обов’язок.

Редакція Цензор.НЕТ може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі "Блоги" несуть автори текстів.
Оригінал публікації.