Women In Industry: в Українському національному павільйоні у Каннах поговорили про опір творчої людини війні та жінок-кінематографісток
Цієї суботи в межах Дня України на Marché du Film відбулося відразу декілька шоукейсів українських проєктів на різних стадіях виробництва: загалом було представлено 13 стрічок, з яких більше половини – 7 проєктів – знімають режисери-жінки. Та чи є це ознакою того, що в українській індустрії досягнуто гендерної рівності? А як щодо світової кіноіндустрії загалом?
Саме цим темам мала бути присвячена дискусія Women In Industry, що відбулася 22 травня в Національному павільйоні України. Проте війна вносить корективи, й спікерки івенту змістили акценти розмови на роль жінки-кінематографістки в умовах війни.
Участь у бесіді, котру модерувала режисерка Вероніка Шова, взяли продюсерка Лариса Гутаревич, режисерка Ірина Громозда, актриса театру та кіно, продюсерка Олена Лавренюк та Сахра Карімі (Sahraa Karimi) – афганська кінорежисерка та перша жінка-керівниця державної кінокомпанії Afghan Film Organization.
Сахра очолювала Afghan Film Organization до захоплення Кабулу Талібаном влітку 2021 року. Тоді вона була змушена залишити Афганістан та евакуювалася у Київ, а згодом до Італії. Зараз, на початку повномасштабної війни росії проти України, в Києві перебували її батьки.
Талібан увірвався в моє помешкання. Вони чіпали мої книги, мої картини, вони дивилися на мене як на божевільну (бо ж вона читає багато таких книг). Вони бомбили будинки – як зараз в Україні. Вони просто зруйнували моє буття: і це не про картини та інші речі – це про почуття. Ти можеш купити інший телефон, іншу сукню, а це – про почуття, про досвід. Це дім, якого я тепер не маю. І що я маю робити? Вбити себе, або впасти в глибоку депресію? Ні. Я не хочу вчити вас будь-чому. Але я думаю, ми маємо використовувати такий досвід. Навіть наші страхи. Можливо, ми не зробимо з цього фільм. Можливо, ми не зробимо з цього нічого, але ми маємо сісти і застосувати свій талант писати. Яким має бути опір для творчої людини? Знімати, писати, малювати, креативити. Адже це те, що ми вміємо робити. Я не здаюся! Я не хочу, щоб мене жаліли. Я вірю, що ми маємо трансформувати наш біль, наш сум, нашу тугу на дуже гарні креативні роботи. Розумію, що це звучить ідеалістично, але я дуже вірю в творчість.
Кінорежисерка Сахра Карімі, Афганістан
Зараз творчі антени просто нічого не ловлять: хвиля ненависті та болю поглинає все. Та іноді все ж вони сприймають дуже слабенький, але інший сигнал – історії людей, які поруч із тобою роблять неймовірні вчинки, виявляють неймовірну хоробрість, доброту до всього живого. (...) Настане час, коли ми почнемо творити нову реальність. І час розповідати про це. Зараз важкі часи для мільйонів українців, але ці часи закінчаться. І тоді все, що ми відчули й пережили, надихне нас на нову потужну, красиву хвилю українського кіно. Я в це вірю.
Кінорежисерка Ірина Громозда, Україна
Війна порушує всі рівноваги. Але ти корисний там, де маєш талант і силу чинити ним опір. Диcкусія Women In Industry показала силу духу та надзвичайний творчий потенціал жінок-кінематографісток, їхню відданість професії й готовність до боротьби за правду й справедливість в усіх сферах життя.
Український національний павільйон на Каннському кіноринку Marché du Film організовано спільними фінансовими зусиллями держави та представників кіноіндустрії: Державного агентства України з питань кіно, Асоціації кіноіндустрії України, FILM.UA Group, компаній "Кіноквартал", Solar Media Entertainment, "УкрКіноФест", Trident Production Network, Prime Story Pictures та "Спілка підприємців теле та кіноіндустрії".
