ПРОТОКОЛ №2 засідання Громадської Ради при Державному агентстві України з питань кіно від 24.07.2023

Члени Громадської ради при Державному агентстві України з питань кіно, присутні на засіданні (11 осіб):

1. Авраменко Володимир Андрійович

2. Борисенко Олександр Васильович

3. Голубєва Олена Євгеніївна

4. Ільчук Тетяна Вікторівна

5. Коваленко Олександр Миколайович

6. Коробіна Світлана Віталіївна

7. Калайда Світлана Вадимівна

8. Максименко-Довгич Жанна Віталіївна

9. Притула Станіслав Вікторович

10. Сьомкін Сергій Вікторович

11. Шереметьєв Віталій Олександрович

На засіданні з поважних причин відсутні:

  1. Ільяшенко Олександр Олександрович

  2. Стройко Ірина Анатоліївна

  3. Войтенко Володимир Миколайович

  4. Артеменко Юрій Анатолійович

Відкрив засідання голова Громадської ради Притула Станіслав Вікторович, який поставив на голосування та затвердження порядок денний.

Притула Станіслав Вікторович запропонував першим питанням порядку денного поставити питання щодо публічного громадського обговорення, із залученням зацікавлених сторін, проєкта Стратегії розвитку кіно до 2027 року.

Голосували: "за" — 11, "проти" — 0, "утримались" — 0.

ПИТАННЯ ДО ПОРЯДКУ ДЕННОГО ЗАСІДАННЯ 24.07.2023

1. Обговорення проєкта Стратегії розвитку кіно до 2027 року.

2. Заслухати запрошених до обговорення проєкта Стратегії розвитку кіно до 2027 року представників зацікавлених організацій та громадян.

ПИТАННЯ 1. Обговорення проєкта Стратегії розвитку кіно до 2027 року.

Пропозиції та коментарі:

Голова Громадської ради Притула Станіслав Вікторович промовив вступне слово: —

Треба відзначити зусилля, витрачені Держкіно на написання цього документу і зрозуміти, що Стратегія розвитку галузі в першу чергу потрібна учасникам ринку, а не Держкіно. Ніхто не заважатиме Держкіно виконувати заявлені цілі в ініціативному порядку, однак саме «стратегія» дозволяє професіоналам вибудовувати власні довготривалі плани розвитку, репертуарну політику, оцінити ризики. Тому, сподіваюся, існує принципова згода щодо потрібності цього документу.

Надалі Притула Станіслав Вікторович пояснив свою позицію щодо Стратегії, яка була представлена до обговорення.

Що таке стратегія?  Це загальний план, що охоплює довготривалий проміжок часу, спосіб досягнення важливої мети. Завданням стратегії є ефективне використання наявних ресурсів для досягнення мети (стратегія як спосіб дій стає особливо необхідною в ситуації, коли для прямого досягнення основної мети недостатньо наявних ресурсів).

Це визначення викриває першу проблему наявного проекту: відсутність оцінки поточного стану справ та наявних ресурсів.

Фільм переходить в розряд твору мистецтва або стає об’єктом кінематографії, як одного з видів візуального мистецтва, лише в процесі сприйняття його глядачем. Тобто розвиток кінематографії не можливий без сприяння доступу населення до кінопродукту.

1. В Стратегії відсутня аналітика, скільки взагалі на сьогоднішній день в Україні є гладачів, скільки з них мають доступ до кінотеатрів, скільки до телебачення, інтернету. Яку частку аудиторії покривають ці медіа? Яку кількість глядачів залучають кінозаходи і наскільки ці події мають вплив на загальний розподіл аудиторії. Звідси випливає неможливість прогнозування:

— кількості та якості аудиторії для різних типів продукту;

— оцінки ефективності підтримки такого продукту;

— можливості існування певних типів виробництв без залучення державної підтримки.

Також потребує оцінки середня вартість квитка в кінотеатрі, відношення цієї ціни до середньої зарплати, порівняння цих показників із європейськими, американськими, пост-радянськими. Можливо, ключ до вирішення проблем фінансування полягає саме в організації доступності кіно.

2. Стратегія не наводить жодних даних щодо наявних або прогнозованих ресурсів. Виникає питання, чи велися консультації з Мінфіном, Кабміном, бюджетним комітетом Верховної Ради щодо мінімально можливих гарантій або прогнозів фінансування галузі. Можливий аргумент авторів: під час військового стану неможливо прогнозувати, що буде завтра.

В такому разі варто власноруч моделювати ситуації і пропонувати дорожні карти дій у разі їх настання.

А) Найближчі п’ять років війна триває, фінансування на паузі, виробництво призупиняється. В такому разі Держкіно пропонує такий план дій: податкові пільги, організаційна підтримка, встановлення прямих контактів з іноземними фондами, створення недержавного фонду, консультації з регіональними владами регіонів, найменш постраждалих від війни щодо ініціювання програм кіновиробництва.

Б) Війна триває, економіка пристосовується, існує мінімальне фінансування близько 100млн на рік. Що тоді? Погашення заборгованості перед продюсерами за реалізовані проекти, мінімальне державне замовлення на нові проекти, дофінансування приватних проектів, які знаходяться на завершальних стадіях виробництва.

В) Завтра перемога, українське економічне диво, фінансування у довоєнних обсягах у перерахунку на іноземну валюту.

Сьогоднішня стратегія, здається, написана саме за таким сценарієм. Грошей стільки, що доводиться обмежувати кількість продукту. Майна стільки, що лише продавати. Нові студії та організації — не проблема. Але ж ми розуміємо, що цей сценарій найменш вірогідний.

Повернемося власне до документу і перейдемо до його розділів. Опис проблем, які обумовили прийняття стратегії.  Ось деякі заявлені проблеми:

— недосконалість державного управління кінематографією як самостійною сферою культури на загальнонаціональному та регіональному рівні, недостатня інституалізація сфери; Що саме мається на увазі? Що Держкіно не виконує свої функції? Світова практика — це відхід від державного управління, до профспілкової саморегуляції (гільдій).

— низька конкурентоспроможність українського аудіовізуального твору порівняно із закордонним; Не відповідає дійсності! Навіть подальший текст Стратегії апелює до здобутків наших фільмів на міжнародних кінофестивалях. Якщо йдеться про кінотеатральні збори — необхідна аналітика, скільки український фільм збирає за одиницю часу, поділену на кількість кінозалів, помножену на ефективність розпису сеансів. І все це у порівнянні із середньостатистичним іноземним фільмом. Так само варто оцінювати охоплення аудиторії на телеканалах при трансляції національних фільмів.

— неефективне використання ресурсів, зокрема державної підтримки; які об’єктивні принципи ефективності для творчої діяльності окрім бокс-офісу, який не є показником для більшості видів кіновиробництва?

— проекти, які виробляються з використанням державних коштів, не завжди спрямовані на формування національного ціннісно-культурного простору; Кінопродукт не повинен кожногу разу бути спрямованим на формування національного ціннісно-культурного простору. Але він точно не повинен суперечити цьому простору. І відповідати чітким критеріям законодавства (заборона на популяризацію країни-агресора, порнографії тощо).

— низький рівень розвитку кінематографії в регіонах через недостатній рівень залучення потенціалу діяльності кінокомісій у питаннях підтримки виробництва аудіовізуальних творів і формування мережі сервісної індустрії, промоції кінолокацій України та залучення іноземних кіновиробників до зйомок фільмів в Україні; Кінокомісія — один із засобів розвитку сфери кінематографії в регіонах, але не єдиний. В більшій мірі це питання стосується регіональних органів влади та можливості виділення коштів з місцевих бюджетів на: кіновиробництво, фестивальні заходи, залучення сервісних проектів.

— невідповідність системи підготовки фахівців сучасним вимогам кіновиробництва; Це суперечливе твердження. Наведіть приклад проектів, які не були реалізовані, або зазнали проблем через відсутність фахівців? Які національні або сервісні проекти були відкладені або перенесені? І взагалі про яких фахівців ідеться? Гримерів, художників, освітлювачів, операторів? Або режисерів і сценаристів? Тобто знову є теза, яка переходить з однієї службової записки Держкіно до іншої, а її автори вже давно забули, про що саме йдеться і чи взагалі існує ця проблема. Підказка: в Україні є достатньо фахівців для технічної реалізації найскладніших кіно-проектів, що доведено роботами продакшенів, які входять до складу Української асоціації кіноіндустрії.

— відсутність в Україні умов для ефективної̈ реалізації̈ творчого та організаційно-менеджерського потенціалу талантів з усього світу та розвитку кіноінфраструктури та сервісу; До початку повномасштабного російського вторгнення в Україну були наявні усі умови для такої реалізації, окрім ефективної системи кеш-рібейту і, можливо, кінокомісій, чиї функції брали на себе самі продакшени. Формулювання потребує доопрацювання.

— на державних підприємствах сфери кінематографії̈ знімальне обладнання є застарілим та потребує оновлення, будівлі потребують капітального ремонту та облаштування, архівні кіноплівки — каталогізації̈. Ефективність наявності власного знімального обладнання на державних підприємствах є сумнівнім. Ефективнішою залишається система використання орендованого обладнання.

Якби ми мали невичерпний ліміт часу, то могли б обговорити кожне речення Стратегії, адже деякі її положення є актуальними. Зокрема це стосується проблеми доступу населення до кінотеатрів та прямої залежності від цього результатів бокс-офісу.

Але я хочу зупинитися на кількох основних положеннях цієї стратегії, які є для мене вирішальними і неприйнятними:

1. Штучне обмеження кількості фільмів, які будуть підтримуватися державою. Як авторських, так і прокатних. Це ключовий момент, який жодним чином не пояснюється авторами стратегії і наводиться, як факт. Я впевнений, що зараз доводити Вам — кінопрофесіоналам — абсурдність цього положення не потрібно.

2. Введення цілої низки вимог щодо ефективності фільмів, які суперечать принципам свободи творчості. Той, хто написав, що всі сім фільмів, які будуть підтримані створюються для показу на кінофестивалях класу «А», м’яко кажучи, не розуміє специфіку і взагалі мету існування кіно, як твору мистецтва!

3. Зниження частки державного фінансування до 30% та ще й за умови, що до початку конкурсу фільм зібрав мінімум 10% на краудфандигових платформах. Прогнозована реакція продюсерів: ми так нічого не знімемо. Адже ми у замкненому колі: вкладені гроші треба повернути, бажано із прибутком, що зробити неможливо, адже відсутній доступ до глядача.

Шановне Держкіно, якщо пропонується така норма, що між іншим суперечить чинному законодавству, наведіть аналітику усіх проектів із державним і недержавним фінансуванням і доведіть, що саме така участь держави є найбільш ефективною.

Ба більше! Якщо пріоритетом стратегії заявлена зміна вимог до основних змістовно-організаційних критеріїв серед яких: сильна історія, що розкриває "ДНК українців", викладена сучасною мовою; архетипний герой, який об’єднує вічні цінності та сучасну реальність, то я хочу прикладів, коли саме патріотичне кіно було настільки успішним в прокаті, що могло б повернути 70% інвестицій. В десятці лідерів українського бокс-офісу є лише один плюс-мінус патріотичний фільм: «Захар Беркут» на шостому місці. Але! Заявлений бюджет 113 млн, касові збори 38 млн.

4. При цьому телесеріалам встановлюється лише нижня межа, щодо кількості годин на рік. Жодних бюджетних обмежень, або змістовних. В такому разі я пропоную затвердити такі норми: виробник телесеріалу повинен забезпечити 50% власного фінансування, 20% до початку конкурсу знайти на краудфандиговій платформі, прем’єрний показ серіалу повинен отримати рейтинг не менше 10%, інакше виробник потрапляє до чорного списку. Це було перебільшення. Але погодьтеся, до телевиробника в стратегії взагалі жодних вимог.

5. Державні кіностудії.

Якщо ми підтримаємо цю стратегію, подальший розвиток цього питання буде неконтрольованим. Якщо говориться про акціонування, то необхідний чіткий аналіз і проектна пропозиція. Ми акціонуємо, щоб продати ділянку під забудову? Або щоб оновити виробничі потужності? Або винести студію поближче до аеропорту, побудувати нові павільйони, а територію в центрі Києва забудувати, зберігши Довженків сад? Яка схема пропонується? Ми не знаємо, бо Держкіно не надає жодної інформації. Те саме стосується підтримки Одеської кіностудії, що частково належить одному колишньому міністру культури, Кінематеки, яка поки належить сама собі — які методи підтримки? Прямі бюджетні витрати на капітальні видатки? Або усе держзамовлення спрямувати на них? Або підтримати похлопавши директора по плечу?

Яким чином пропонується реорганізувати Довженко-Центр? Забрати їхню колекцію? Продати будівлю?

Навіщо з метою задоволення потреб сфери кінематографії створюється "Науковий̆ центр кінематографії України"? Які є потреби, що не можуть вирішити десятки громадських організацій, спілки, Довженко-Центр та усі інші?

6. І це лише частина питань, які є в стратегії. Окремого засідання потребують питання, яких в цій стратегії немає:

— що буде з кеш-рібейтом

— як Держкіно будуватиме взаємодію з іноземними донорами

— страхування кінопроектів. Те, що написано сьогодні — непрофесійно. Здоров’я і обладнання ми і так страхуємо, нам потрібні страховки проєктів.

— взаємодія з спілками та громадськими об’єднаннями тощо.

Я упевнений, у кожного члена Громади і наших запрошених експертів є власна оцінка наданого документу. Я лише поверхнево зазначив її основні слабкі місця. Тому хочу запропонувати власний проєкт рішення і передати слово членам Громради.

Особисто я пропоную рекомендувати Держкіно відкликати проект «Стратегії розвитку кіно в Україні на період до 2027 року», як таку, що не відповідає інтересам кіногалузі. Забезпечити її доопрацювання шляхом утворення експертних робочих груп.

Члени громадської ради виступили із своїми оцінками та пропозиціями:

Коваленко Олександр Миколайович звернув увагу на те, що на минулому засіданні Ради обговорювалося питання діджиталізації. В той же час це питання не відображено в Стратегії. Його пропозиція врахувати всі питання, що підіймалися громадською радою відобразити в проєкті Стратегії. Коваленко О. М. підтримав пропозицію про відкликання цього проекту Стратегії та доопрацювати його.

Сьомкін Сергій Вікторович висловив свою підтримку попереднім пропозиціям в цілому, подякував Горделадзе Л.Б. за аналіз проекту Стратегії та зауважив, що питання про підготовку фахівців завжди актуальне.

Максименко-Довгич Жанна Віталіївна в цілому погодилась із позицією Притули Станіслава Вікторовича та зауважила, що подібні документи визначають формування політики галузі, розраховані на середньострокову і довгострокову перспективу, і написання таких документів потребує залучення експертів, чого, на жаль, не відбулося. Максименко-Довгич Ж.В. вважає, що цей документ не розкритий, як стратегія, не дає візію сфери і не відповідає чинному часу, коли іде війна. Вона звернула увагу на відсутність інформації про авторів проєкту стратегії, методології, якою вони користувалися; які дослідження проводилися для створення документу. Також повністю відсутня інформація про виклики перед індустрією, пов’язані з наявністю кадрового ресурсу. Відсутня статистика щодо того, скільки фахівців наразі перебувають у Збройних силах, скільки — в евакуації за межами України і чи тих, хто є в тилу, достатньо для підготовки виробництва нових кінопроєктів у разі наявності фінансування; яким є рівень цих фахівців. Вона привела приклади, які висвітили проблеми наданої Стратегії. Запропонувала відізвати цей проєкт Стратегії і залучити фахівців для роботи над новим варіантом.

Голубєва Олена Євгеніївна зауважила, що стратегія повинна бути вектором розвитку галузі і зауважила, що в наступні роки ми будемо залежить від закордонних коштів, в тому числі. Вона вважає, що дана Стратегія це великий іміджевий ризик. Голубєва О.Є. вважає, що повинні буди, як мінімум, три складові, а саме: 1) як ми виживаємо під час війни; 2) як ми відновлюємося; 3) як ми виходимо на сталу ситуацію. Можна подякувати Держкіно за проведену роботу, але для громадського обговорення часу мало. Запропонувала відкликати цю Стратегію і залучити фахівців та іноземних спеціалістів. На цей час Стратегія більше схожа на п’ятирічний план ніж на стратегію, яка відповідає сучасності — наголосила Голубєва О.Є..

Шереметьєв Віталій Олександрович приєднався до всього вище сказаного і наголосив, що зараз нас підтримує міжнародна кіно та фестивальна спільнота і це треба враховувати при розробці Стратегії. Шереметьєв В.О. вважає, що цей документ треба відкликати і розробити новий проєкт із залученням фахівців та врахуванням воєнного стану.

Коробіна Світлана Віталіївна повністю підтримала попередніх виступаючих, зауваживши, що Стратегія у нинішньому вигляді повинна бути відкликана, а в майбутньому при розробці нового проєкту Стратегії необхідно закласти в документ важелі, які дозволять працювати в умовах військового стану і виходу з нього.

Борисенко Олександр Васильович підтримав попередні виступи, та додав, що окрім того, ця Стратегія не відповідає часу і погодився з виступом Сьомкіна С.В. в частині тактики існування громадського обговорення в існуючих умовах військового часу, і обговорювати питання як галузь буде виживати саме в цей час при тому, що не відомо коли він закінчиться.  А саме стратегія це питання після воєнного часу і якогось буферного періоду по закінченню війни.

Ільчук Тетяна Вікторівна в різкій формі відізвалася про проєкт Стратегії, та висловила сумнів, що Держкіно спроможне розробити цей документ, запропонувавши доручити це фахівцям галузі. Ільчук Т.В. підтримала пропозицію про відкликання проєкту Стратегії.

Пропозиція щодо рішення: Рекомендувати Держкіно відкликати проєкт «Стратегії розвитку кіно в Україні на період до 2027 року», як таку, що не відповідає інтересам кіногалузі. Забезпечити її доопрацювання шляхом утворення експертних робочих груп, долучити до розробки нового проєкту Стратегії громадські організації та фахівців, в тому числі Громадську раду, рекомендувати продовжити терміни громадського обговорення проєкту Стратегії та направити листи із зверненням до Урядовому Комітету Кабміну, Урядовому Комітету з євроінтеграції, Мінкульту, Мінекономіки, Мінфіну, Комітет ВР з питань гуманітарної й інформаційної політики, додавши висновки фахівців щодо Стратегії.

Голосували: "за" — 11, "проти" — 0, "утримались" — 0.

Вирішено:

1. Відкликати проєкт «Стратегії розвитку кіно в Україні на період до 2027 року», як таку, що не відповідає інтересам кіногалузі.
2. Рекомендувати Держкіно продовжити термін громадського обговорювання проєкт «Стратегії розвитку кіно в Україні на період до 2027 року»
3. Забезпечити доопрацювання проєкту «Стратегії розвитку кіно в Україні на період до 2027 року», створивши експертні робочі групи, долучити до розробки нового проєкту громадські організації та фахівців, в тому числі Громадську раду.
4. Направити листи із зверненням з приводу питання, що розглядалося до:

• Урядового Комітету Кабміну
• Урядового Комітету з євроінтеграції
• Міністерства культури і інформаційної політики
• Міністерства економіки
• Міністерства фінансів
• Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної й інформаційної політики

ПИТАННЯ 2. Заслухати запрошених до обговорення проєкта Стратегії розвитку кіно до 2027 року представників зацікавлених організацій та громадян.

Притула Станіслав Вікторович оголосив список запрошених до обговорення фахівців кіногалузі.

В обговоренні прийняли участь:

1. Дмитро Лісенбарт режисер, продюсер анімаційних фільмів.
2. Деніс Іванов продюсер, дистриб’ютор, «Архаустрафік».
3. Людмила Горделадзе членкиня Спілки кінематографістів України.
4. Сергій Тримбач кінокритик, кіносценарист, заступник Голови НСКУ.
5. Ілько Гладштейн «Кіно 42», гільдія неігрового кіно.
6. Олена Гончарук представник Довженко Центру.
7. Олександр Рудаков «Лінія кіно»
8. Володимир Філіпов продюсер.
9. Оксана Волосенюк ГО Спілка кінокритиків України

Була надана пропозиція прийняти пропозиції висловленні під час обговорення від учасників і долучити у вигляді додатків до протоколу. Пропозиції приймаються у письмовому вигляді.

Всі запрошені до обговорення висловились щодо відкликання проєкту Стратегії і запропонували продовжити роботу над документом із залученням фахівців галузі та інституцій.

Голосували: "за" — 11, "проти" — "0", "утримались" — 0.

Вирішено:

1. Додати до протоколу засідання надіслані пропозиції щодо проєкта Стратегії розвитку кіно до 2027 року.

• від Горделадзе Л.Б. додаток №1
• від Олени Гончарук представника Центру Довженка додаток №2
• анонімний додаток без підпису. Додаток №3

Тексти пропозицій в додатках до протоколу №2 від 24 липня 2023 року.

Голова Громадської ради                                                       С.В. Притула

Секретар Громадської ради                                                   С.В. Коробіна