На 16-му ОМКФ відбувся четвертий день Film Industry Office: професійні панелі та практичні кейси для українських кінематографістів
У Великій та Малій залах Будинку Архітектора обговорювалися ключові тенденції та виклики сучасного аудіовізуального сектору: від розвитку документального та анімаційного кіно до перспектив ігрового фестивального виробництва, використання штучного інтелекту та стратегій дистрибуції й маркетингу.
У Великій залі день розпочався панеллю «Тенденції сучасного документального кіно в Україні», модерованою генеральною директоркою ОМКФ Анною Мачух. До дискусії долучилися провідні представники українських медіа та кіновиробництва, серед яких Ольга Кашпор (1+1 media), Ірина Карпова (канал 2+2), Анастасія Штейнгауз (ICTV, ICTV2), Лук’ян Галкін (Суспільне мовлення), режисерка Аліса Коваленко, режисер кінооб’єднання «Вавилонʼ13» Володимир Тихий, Юлія Бін («Мультимедійна платформа іномовлення України») та продюсерка й режисерка Анна Капустіна.
Першим про плани на кіно та майбутні проєкти розповів Володимир Тихий, продюсер і режисер кінооб’єднання «Вавилонʼ13»: «У нас зараз багато історій, якщо казати про «Вавилон», то ми знімаємо декілька документальних фільмів, один фільм архівний, абсолютно з архівів зараз монтуємо».
Ірина Карпова, продюсерка інформаційно-публіцистичного напрямку каналу 2+2, розкрила нові деталі роботи: «В цьому році канал 2+2 працює з пʼятьма документальними проєктами, які виробляються за підтримки Держкіно».
Про зростання виробництва документалістики розповіла Ольга Кашпор, заступниця директора департаменту нових форматів 1+1 media: «З початком повномасштабної війни в ТСН зародилося виробництво документальних фільмів, і на сьогодні ми маємо вже 24 фільми».
До переліку надбань та стрічок долучилася Юлія Бін, представниця Мультимедійної платформи іномовлення України, яка презентувала один із майбутніх проєктів: «Наразі у нас вийшла колаборація з Андрієм Корнієнком і талановитою Мариною Ткачук, такий альманах, який називається “Ода єдності”».
Лукʼян Галкін, продюсер зовнішнього виробництва та копродукції Суспільного мовлення, додав: «Персональні історії, вони у будь-якому випадку мають універсальність».
Своїм баченням сучасних викликів поділилася Анна Капустіна, продюсерка та режисерка: «Зараз дуже складно потрапити на фестиваль, навіть на маркетинг, щоб був відібраний і презентований фільм».
А завершила дискусію думкою про зміщення акцентів у висвітленні подій в Україні Аліса Коваленко, режисерка: «Сильні історії працюють, але зараз ти вже не можеш просто говорити про цю реальність, ти маєш знаходити особливий погляд на певні речі».
Далі учасники обговорювали тему «Факти в епоху постправди», модерувала розмову ведуча і керівниця «Фактів» ICTV Олена Фроляк. У панелі взяли участь продюсер і режисер Єгор Олесов (United Heroes), представник Медіацентру ЗСУ Дмитро Куєвда, журналіст-воєнкор Олег Корнієнко («Факти»), історикиня Анастасія Гайдукевич-Качуро (Музей Революції Гідності), ірландський журналіст-розслідувач Каолан Робертсон та Олександр Макобрій (МКСК). Учасники панелі наголосили на ключових викликах, що постають перед журналістикою та документалістикою в умовах війни.
Єгор Олесов, продюсер, режисер і співзасновник проєкту United Heroes, підкреслив: «Треба обʼєднуватись, адже будь-яке велике кіно не може бути зроблене без аналітики фактів, досліджень, роботи з редакторами та журналістами».
Олександр Макобрій, заступник директора департаменту інформаційної політики та інформаційної безпеки, начальник відділу з питань інформаційної безпеки МКСК, акцентував на необхідності синергії: «Обʼєднання наших спільних зусиль: і органів державної влади, і громадських діячів, медіаспільноти та кіноіндустрії — це 90% успіху».
Про особливості воєнної журналістики говорив Олег Корнієнко, журналіст та військкор «Фактів»: «Якщо ми згадаємо Другу світову, Першу світову, фіксувалась просто хроніка, ми ж фіксуємо життя».
На виклики роботи документалістів звернув увагу Дмитро Куєвда, представник Медіацентру ЗСУ: «Коли виникають суперечності, камера ніколи не бреше, ти ніколи не приховаєш нічого від камери».
До обговорення долучився також ірландський журналіст-розслідувач Каолан Робертсон, який поділився власним досвідом: «Я робив сюжет, повертався додому, в Лондон, де працював у газеті, і бачив, наскільки люди були в шоці від того, що відбувається». З історичної перспективи тему підсилила Анастасія Гайдукевич-Качур, історикиня та наукова співробітниця Національного музею Революції Гідності: «Чому Росії вдається перегравати нас у міжнародному інформаційному полі? Тому що вони використовують факт плюс його інтерпретацію».
У міжнародному блоці відбулася англомовна дискусія «Nordic Roadmap: Getting Ukrainian Docs on Europe’s Public Broadcasters»(Північна дорожня карта: як українські документальні фільми потрапляють на європейські суспільні телеканали) за участю продюсерів з України та Швеції, зокрема Лук’яна Галкіна (Суспільне), Малкольма Дікселіуса (Dixit International) та Ольги Брегман (2Brave Productions).
Після цього відбулася панель «Перспективи ігрового фестивального кіно в Україні», модераторкою якої стала ведуча ICTV Оксана Гутцайт. До дискусії долучилися генеральна директорка ОМКФ Анна Мачух, продюсери Єгор Олесов, Анна Яценко, Наталія Лібет, Дмитро Суханов, режисерка та сценаристка Крістіна Тинькевич, а також Голова Держкіно Андрій Осіпов.
Анна Мачух, генеральна директорка ОМКФ, наголосила на дисбалансі між кількістю прем’єр і фестивальною присутністю: «Ми бачимо, що в кінотеатрах практично кожного тижня виходить те чи інше українське кіно. Але яка саме кількість цих фільмів є фестивальними? Тут ми стикаємось із кризою. Бо на цей Одеський міжнародний кінофестиваль нам було подано лише чотири ігрові фільми».
Андрій Осіпов, Голова Держкіно, розвинув тему протиставлення авторського і глядацького кіно: «В Україні є певне протиставлення глядацького і авторського кіно, і мені здається, що це маніпуляція. Правильніше говорити про продюсерське й авторське. Адже в Європі авторське кіно подають як фестивальне й водночас кажуть, що його ніхто не хоче дивитись — це несправедливо. Сподіваюся, що в Україні буде багато якісного продукту, який буде одночасно і глядацьким, і фестивальним».
Своїм досвідом поділилася Наталія Лібет, продюсерка: «Ми зараз виробляємо й випускаємо у світ, зокрема й на фестивалі, документальне кіно». На важливості делікатного підходу до художнього кіно акцентував Єгор Олесов, продюсер: «З ігровим кіно, особливо зараз, треба бути дуже делікатним». Дмитро Суханов, продюсер, додав про фестивальну стратегію: «Фестивальне кіно має акцентуватись на міжнародних фестивалях».
З мистецького боку до розмови долучилася Крістіна Тинькевич, режисерка та сценаристка: «Ми розглядаємо кіно як мистецтво. Але це дуже дороге мистецтво».
Завершила дискусію Анна Яценко, продюсерка, звернувши увагу на жанрові формати: «Жанрове кіно — це не просто арт-мейнстрім. Ми класно потрапили у свою нішу».
Завершив роботу у Великій залі блок «Дистрибуція і маркетинг починається зі створення сценарію» з модерацією Ольги Пантелеймонової (UPHub), у якій взяли участь представники Green Light Films, UPHub та Starlight Media.
Вероніка Ясінська, СЕО Green Light Films, наголосила на стратегічному значенні сценарію: «Сценарій — це не лише про художню складову твору. Це мапа проєкту, саме по цьому визначається цільова аудиторія, чи є там унікальна торгова пропозиція. Саме по цьому ми оцінюємо зарубіжні проєкти».
Олексій Терентьєв, продюсер UPHub, розповів про зміни у підході до продюсерства в Україні: «Раніше продюсери створювали свої фільми та серіали, базуючись на тому, що їм просто подобається тема та є бажання її втілити. Зараз Україна стає на індустріальні колії у виробництві продукту, тому ми повинні переглянути своє ставлення до того, як приймаємо рішення щодо запуску того чи іншого продукту».
Олена Мартинова, маркетинг-директорка Starlight Media та очільниця Starlight Creative, пояснила роль маркетингу на різних етапах проєкту: «Маркетинг присутній з моменту, коли виникає ідея вкласти гроші в певну історію. Тому з одного боку маркетинг присутній на певному аркуші, а з іншого — маркетингова команда розширюється, коли наступає час промоції та комунікації, тобто на наступних етапах».
Мала зала цього дня була присвячена темам технологій і анімації. Тут відбулася дискусія «Штучний інтелект – загроза чи рішення для кіносеріального виробництва», яку модерувала Оксана Гутцайт. Серед спікерів – представники ключових українських медіа та продакшенів: Наталія Вовк (1+1 Україна), Валерія Толочина (Megogo), Олексій Комаровський (продюсер, режисер, сценарист), Олена Мартинова (Starlight Media), Олег Маламуж (режисер), Олексій Терентьєв (UPHub).
Олексій Терентьєв, продюсер UPHub, наголосив на практичному аспекті застосування нових технологій: «У роботі зі штучним інтелектом для нас найбільш важлива економія часу. Ми відслідковуємо, в яких галузях, сферах ШІ можна щось зробити, тоді проробляємо це питання. Зараз ми сконцентровані на створенні асистентів штучного інтелекту, які будуть допомагати нам виконувати роботу. Наприклад, у нас був кейс, коли ШІ проаналізував сценарій та давав звіт, якій платформі чи якому каналу підходить по брифу цей сценарій».
Олена Мартинова, маркетинг-директорка Starlight Media, підкреслила масштабність викликів, з якими стикається компанія: «У нас десь 50 прем’єр щороку, до яких ми маємо бути готові на всі 100%, тому все, що ми зараз робимо з ШІ — це скоріше процеси, які прискорюють швидкість».
Водночас Наталія Вовк, директорка з маркетингу телеканалу 1+1 Україна, нагадала, що технології не здатні повністю замінити творчість: «Штучний інтелект точно не замінить людей, хіба якісь технічні аспекти: розшифровка, вичитка, драфтові начитки для ролика, тобто дуже підготовчі речі. Все, що стосується фінального результату — я вважаю, що все, що йде від людини, від серця, є цінним. Ми, як люди, теж пропускаємо через свої власні фільтри, і ШІ тут — як допоміжний матеріал, як помічник креативній людині».
Режисер Олег Маламуж звернув увагу на те, що штучний інтелект радше змінює ринок, ніж «витісняє» спеціалістів: «У нашій професії перший шок від того, що “художники більше не потрібні”, “аніматори більше не потрібні”, бо ШІ все зробить, недоречний. Часто я заспокоюю колег, бо чим далі, тим більше видно, що є певна тенденція — те, що дешеве і масове, дуже швидко зникає. Це як, наприклад, у YouTube: робиться неймовірна кількість контенту, який ніхто ніколи не бачить. Тому буде багато автоматизованого контенту, і на противагу цьому буде створений живими людьми. Один із прикладів цього — фільм “Аватар”. Команда 6 років готує фільм, неймовірно великий бюджет, і глядачі підуть дивитися».
Маркетинг-директорка Megogo Валерія Толочина акцентувала на тому, що для компанії ШІ став не лише інструментом оптимізації, а й способом компенсувати кадровий дефіцит: «Для нашого ринку у нас не вистачає людей і ми не можемо закрити певні вакансії. У нас війна, часто когось мобілізують, ми в пошуках людей. Тому штучний інтелект ми використовуємо як додаткову допомогу: десь “пофарбувати” продукт або отримати допомогу ШІ з історичними реконструкціями, наприклад. Бо у нас йде війна, і загалом подібні витрати дуже вартісні».
Окрему увагу приділили і юридичним аспектам роботи з новими технологіями. Олексій Комаровський пояснив, як на практиці врегульовуються моменти з авторством «Ми відокремили ШІ як “творчу одиницю”, називаємо його ШІ-мейкер. Ми детально розписуємо всі промпти, програми, які використовували, описуємо деталізацію і заводимо його як частину всього інтелектуального продукту, тобто фільму. Також, у нас був досвід, коли ми не застосовували ШІ як творчу одиницю, але застосовували як інженера, виконавця».
Фінальним акцентом у Малій залі стала панель «Стан та перспективи розвитку анімації в Україні», модерована Олегом Маламужем («Мавка. Лісова пісня»).
У ній взяли участь Анастасія Верлінська (фестиваль «Лінолеум»), Сергій Єгоров (Heroic), Олена Голубєва (студія «Червоний собака», УАнімА), Іванна Найда (ПЛЮСПЛЮС) та Юлія Дичук (Суспільне мовлення).
Сергій Єгоров, проджект лід постпродакшн компанії "Heroic", звернув увагу на те, що війна суттєво вплинула на індустрію: «На момент початку війни ми були на піку розвитку. Навіть коли почалось вторгнення, у нас залишався величезний пул проєктів, які потребували крутих українських спеціалістів. Плюс усі наші партнери залишилися з нами. Це дозволило нам триматися до середини 2023 року, але зараз ми маємо кризову ситуацію».
Генеральна продюсерка телеканалу ПЛЮСПЛЮС Іванна Найда наголосила, що сьогодні для авторів важлива підтримка та правильне продюсерське ведення: «Авторів зараз підтримують, але потрібно вміти викручуватись, мати продюсера. Та водночас, якщо ви будете виробляти свій продукт із фахівцями іноземних фондів, то це вже не буде український продукт. Тому потрібне фінансування з українського боку, а оскільки у нас майже не працює копродукція на офіційному рівні, це складно». Вона також підкреслила високий попит на вітчизняний контент: «Українська анімація зараз потрібна. У моєму випадку діти та батьки голосують пультом. Є, наприклад, телеканал ТЕТ, який не є дитячим, але він дуже потребує хорошої анімації. Нашими зусиллями ми виробляємо просто крихти, але вони абсолютно конкурують із блокбастерами, діснеївськими продуктами. Тому потреба в анімації у нас є».
Керівниця напряму дитячого контенту Суспільного мовлення Юлія Дичук пригадала виклики, з якими команда зіткнулася на початку повномасштабної війни: «Ми як команда дитячого напряму Суспільного є частиною великого холдингу. На початку вторгнення росії для нас це стало мінусом, адже всі ресурси перенаправлялися в новини та розслідування. Тому нам було важко — ми тільки сформувались і почали діяльність».
16-й Одеський міжнародний кінофестиваль відбувається за підтримки:
Державного агентства України з питань кіно, Європейського Союзу та Бюро програми ЄС «Креативна Європа» в Україні, Інституту Адама Міцкевича «Instytut Adama Mickiewicza», Польського Інституту у Києві, German Films, у партнерстві із Goethe-Institut в Україні.
